Поняття "кулаки" у російській історії XIX століття мало двоїсте значення. З одного боку, "кулаками" називали селянських землевласників-пайовиків, які володіли невеликими ділянками землі та жили від своєї праці. З іншого боку, "кулаки" використовувалося як загальне позначення для заможних, забезпечених людей, які господарювали, мали створений ними капітал і були присутні в середовищі селянських пайовиків, їх оточуючих та деяких інших соціальних груп.
Членами цієї кулаковської спільноти могли бути не лише селяни-пайовики, а й інші верстви населення, наприклад, невеликі промисловці, купці, ремісники. Головною умовою для прийняття в "кулаки" була наявність власності, яка давала можливість жити на відсотки від прибутку. Таким чином, у цей клуб могли вступати люди з різних соціальних груп, які прагнуть накопичення капіталу та забезпечення свого добробуту.
Згодом поняття "кулаки" почали використовувати як узагальнене найменування для всіх співвласників землі та власників, незалежно від того, якій соціальній групі вони належали. Це дозволяло підкреслити їхню відмінність від селян, які не володіють власністю. Пізніше, в СРСР, поняття "кулаки" отримало негативне забарвлення і використовувалося для позначення багатих і експлуататорських селян, які протистояли колективізації і були піддані репресіям з боку комуністичної влади.
| № | Ім'я | Прізвисько |
|---|---|---|
| 1 | Іван | Молот |
| 2 | Петро | Кулак |
| 3 | Андрій | Горинич |
| 4 | Семен | Грім |
Кого вважали кулаками?
кулаки заможні селяни, які використовують найману працю, сільська буржуазія, спекулянти. Радянські дослідники відносять до ознак куркульства «експлуатацію найманої праці, утримання торгово-промислових закладів, лихварство».
Хто входить до категорії куркулів?
Це багаті селяни, які досягли успіху в роки НЕПу. Кулаки найчастіше використовували найману працю і цілком успішно займалися комерцією. Радянські марксисти взагалі називали куркулів "Сільською буржуазією".
Хто потрапляв під розкуркулювання?
Економічний показник «розкулачування» До першої категорії потрапляли представники контрреволюційного активу, їхні справи розглядали спецтрійки у складі представників ПП ОГПУ, обкомів ВКП(б) та прокуратури, а члени сімей виселялися у віддалені райони з конфіскацією всього майна або розстрілювалися.